Пам'яті героя України, воїна Любомира Ляльчука

 

Коли отримуєш звістку, саме таку звістку – повну смутку та непоправну і не відворотну, тоді надходять спогади. Так, саме спогади, світлі овіяні теплом та вдячністю тій людині, котра відійшла до вічності. Такими спогадами сповнені і ми, прихожани УГКЦ Покрови пресвятої Діви Марії, що у Садгорі. Нестало нашого любого пана Любомира, нашого старости. Загинув на передовій, 9 листопада, захищаючи нас від навали супостата, наш Герой… Кожен із нас, а ми усі добре знали та цінували пана Любомира, обіймаємо молитвами його Душу та щиро проказуємо прохання за Царство Небесне, котре відкрито для Воїнів-Героїв. Ще там тієї неділі, 3 листопада, він був із нами на Святій Літургії разом із своєю родиною. Так було приємно спостерігати як люди тішилися бачачи та вітаючи пана Любомира. Як наша Вівтарна дружина, це хлоці, котрі прислуговують у Захресті, спілкувалися із ним, і для кожного у нього знайшлося добре слово. Так, власне, як і для кожного із нас було добре слово, приємна посмішка,обійми, привітне рукостискання. Пригадуємо із щирою вдячністю часи паломництва, а їх було чимало і до Зарваниці, і до Гошева, і до Галича, і до Меджугор’я… Там усюди пан Любомир піклувався про нас та не залишав поза своєї уваги. Щирі співчуття та молитовна підтримка родині – дружині Мар’яні та молодому подружжю: донці Ірині і зятю Сергію, усім близьким та рідним пана Любомира Ляльчука. Вічна пам’ять Герою! Упокой Господи душу слуги твого Любомира, даруй йому Царство Твоє Небесне і сотвори йому вічную пам’ять!

16 листопада 2024 року наша церковна родина попрощалась із своєю частинкою, людиною яка завжди стояла поруч з нашою церквою - із старостою нашої церкви - Любомиром Ляльчуком.

Світило сонечко і своїми лагідними промінцями Душа нашого Любчика попрощалася з усіма нами.  Світив нам за життя, даруючи радість від його присутності та дбатиме за нами  і надалі зі свого місця квітучого на небесах у Царстві Отця Небесного.